Деколонізаторки

Чому Голлівуд випускає так багато ремейків та ребутів? Що робить адаптацію вдалою, та які сюжети насправді вічні? Чому людей дратують сучасні ремейки, та невже проблема тільки в ідентичності персонажів?
У цьому епізоді подкасту «Деколонізаторки» Маріам Найем та Валентина Сотникова говорять про епідемію ностальгії та нову етику у мистецтві, а також про головні проблеми сучасних ремейків («Вісім подруг Оушена», «Мисливці за привидами», «Зоряні Війни», «Гаррі Поттер», «Чого хочуть жінки», «І просто так...», «Останні з нас», «Дракула», «Бідолашні створіння», «Друзі», «Аладдін», «Красуня і Чудовисько», «Король Лев», «Ромео і Джульєтта», «Маліфісента», «Круелла», «Піноккіо», «Франкенштейн»).
А ще у випуску — розмова з соціологом Тимофієм Бріком про те, як механізми капіталізму активують в нас споживацьку ностальгію. Чи зупиниться колись потік голлівудських ремейків? Слухайте у епізоді.

Що не так з репрезентацією психотерапії в попкультурі? Як змінювалося ставлення до теми психічних захворювань в кіно та серіалах? Чому людей може дратувати therapy speak? Як народився образ звабливого терапевта та чому це проблема? 
У цьому епізоді подкасту «Деколонізаторки» Маріам Найем та Валентина Сотникова говорять про психотерапію у масовій культурі: від класики («Мовча‌ння ягнят», «Клан Сопрано», «Пролітаючи над гніздом зозулі», «Як я зустрів вашу маму») до сучасних серіалів («Сексуальна освіта», «Ти», «13 причин чому», «Погань», «Тед Лассо», «Правдива терапія»). 
Чи можуть кіно та серіали зображати нюанси психотерапії без стигматизації та ярликів, та що це говорить про нас як глядачів?

Чому в різні епохи «ідеальне тіло» виглядало абсолютно по-різному? Від пишних форм Ренесансу і античної статуї Давида до корсетів вікторіанської доби, гламурного Голлівуду, геро*нового шику 90-х і сучасного тренду на худорлявість із Ozempic — стандарти краси постійно змінюються. Але хто їх формує?
У цьому епізоді подкасту «Деколонізаторки» Маріам Найем та Валентина Сотникова говорять про те, як попкультура й історія впливають на наше уявлення про тіло. Як змінювались жіночі й чоловічі ідеали, що вважалося сексуальним у різні епохи, і як література, кіно та мода — від «Гордості і упередження» і «Великого Гетсбі» до образу Мерилін Монро та Арнольда Шварценеггера — задавали канони привабливості.
А також Маріам Найем поспілкувалась з Артемом Албулом (Клятим раціоналістом) про те, як змінювалось ставлення до чоловічого тіла.

Церква в кіно давно перестала бути лише про духовність і віру. Сучасна поп-культура показує її як інституцію влади, простір змов, політики, спокус і людських слабкостей.У цьому епізоді подкасту «Деколонізаторки» Маріам Найєм та Валентина Сотникова говорять про те, як і навіщо масова культура переосмислює релігію, і чому образ церкви так сильно приваблює глядачів сьогодні. Ви дізнаєтесь звідки беруться теорії змов навколо церкви, і чому вони так добре працюють у кіно. А також як відбувається десакралізація образу священника і чи шкодить кінематограф церкві, чи навпаки — підігріває до неї інтерес?Фільми і книги, про які говоримо у випуску:Біблія«Конклав» Едварда Бергера;«Молодий папа» Паоло Соррентіно;«Новий Папа» Паоло Соррентіно;«Два папи» Фернанду Мейрелліша;«Код да Вінчі» Дена Брауна;«Суперкнига» Tatsunoko Productions;«Релігія має померти» Вʼячеслава Агеєва;«У центрі уваги» Тома Мак-Карті;«Сумнів» Джона Патріка Шенлі;«Дівчата з Деррі» Лізи МакГі (Netflix);«Янголи і демони» Дена Брауна;«Ті, що співають у терні» Коллін Мак-Каллоу;«Флібег» (Two Brothers Pictures та Amazon Studios).

Різдво — це не лише дата в календарі й набір звичних ритуалів. Це стан, який щороку повертає нас у минуле, в дитинство, коли хочеться уповільнитися й знову повірити в диво. Але з чого насправді складається це відчуття «канонічного» Різдва?
У цьому випуску подкасту «Деколонізаторки» Валентина Сотникова й Маріам Найем говорять про різдвяну ностальгію як культурний механізм: чому вона працює, що в ній справді щире, а що — відтворене масовою культурою. Розбираємо, як кіно сформувало наше уявлення про різдвяне диво і чому саме ці історії так міцно за нами закріпилися. І що в цих історіях для нас важливіше — віра, тепло і підтримка чи відчуття безпеки, яке дає добре знайоме кіно?