Непрочитане

Ми закінчили з «Містом», але воно нас іще тримає. Бо як не перемити кісточки Радченкові й укотре не підсвітити геній Підмогильного? Абсолютно неможливо.

Авторка програми Аліка Піхтерева й філологиня (а за сумісництвом — SMM-менеджерка Радіо «Накипіло») Тетяна Хоронжук зійшлися в цьому літературному герці, щоб остаточно покласти на лопатки молодого письменника Степана, але й нагадати, що головний герой — усе ж таки Місто.

Про літературу, дивовижну схожість персонажів із нашими сучасниками, повагу до наших двадцятих і, звичайно ж, неосяжно-незбагненну любов до Харкова — у подкасті.

Ось і дочитали, шановне панство й панянство! До вашої уваги — Його Величність останній епізод «Міста», після якого насправді все тільки починається. Розкішне життя молодого письменника Стефана Радченка в люксових апартаментах у самому центрі мегаполіса. Що може бути кращим?

О, повірте! Підмогильний має фантастичне почуття гумору, тож натхненно вовтузить головного героя писком по прикрих обставинах. Читати це — одне задоволення, даруйте вже нам таку щирість. Не те щоб ми не любили Степана, просто дуже цінуємо справедливість. Вочевидь, автор теж.

Одно слово, хапайтеся за навушнички й хутенько слухайте, чим же там справа закінчилася!

Й інтрига наостанок: опісля прочитання ми влаштуємо цікавезне обговорення. Про місто і, звичайно, містян.

Передостанній епізод «Міста». Справа суне до кульмінації. Якою вона буде? Певно, що трагічною. Коли головний герой — самодур та егоїст, кульмінація часто буває невтішною. 

Товаришка Зоська отруїлась і «як єсть померла»: не витримало палке дівоче серце різких Степанових змін. Але як це вплине на нашого героя: визнає він власну прикру помилку чи знову звинуватить у всьому дурно зведену світобудову? Слухайте епізод і дізнавайтеся.

Грандіозна грандіоза Степанових мандрівок дорослим життям і великим містом. Іще в минулому епізоді Зоська була йому найголовнішою людиною (після керівника обкому партії), а тут він уже не з тої ноги встав — і все: не любить, не вірить, знатися не хоче!

Ба більше: звинувачує бідолашну дівчину в корисних мотивах. І це ту, яка ладна була бачитися з ним по чужих квартирах і хотіла народити від нього пацанка! Чи є в нас тут адвокати Радченка? Хотілося б почути вашу думку про ситуацію в коментарях. 

Приємний бонус: якщо ви, як і ми, харковофіли — є привід потішитися. У цьому епізоді твору з’явиться вона — екстравагантна харків’янка, яка, звісно ж, одразу полонить серце (чи що там у нього) Степана, проте швидко вирушить додому. Бо Харків на всіляких там степанів не міняють!

Хочеться розпочати цей анонс різноманітними таємничими вигуками на кшталт «охо-хо» чи «хе-хе-хе», оскільки твір Підмогильного дійшов до того пікантного передкульмінаційного моменту, де всі читачі й читачки тільки й можуть крадькома всміхатися на лиху вдачу Степана.

Одружується наш хлопчик, уже зовсім дорослий. Хоча стривайте, це ж Радченко: тут усе не так просто й усе не просто так. Двадцять сторінок він собі думає, як би красиво й гідно відкараскатися від Зоськи. Бажано, щоб назавжди й щоб вона не сильно напружувала його своїми сердечними драмами на цю тему. 

Аж раптом: «Виходь за мене», і вже. Як співав гурт «Один в каное», «вір або не вір, в моїй голові віддає накази звір». Припускаємо, що в голові Степана живе тхір. Або маленька декоративна свинка. З усією повагою до цих тварин, але судіть самі.